Позакласна робота

 Сценарій "Рідна мова чиста, як роса!"

 

1 Сьогодні  у нас свято –

Писемності та мови день,

Вітати поспішаємо завзято,

Вірші складаємо, співаємо пісень.

 

2  Бажаєм мові процвітати,

Народу, щоб її не забував.

В писемності та мові наша сила.

 Як націю єднає нас.

Щоб наша гордість не пропала,

Надії вогник, щоб не згас.

 

3  Усіх вітаємо зі святом.

Щиросердно зичимо добра.

І хай у світі різних мов багато.

 Солов`їна мова в нас одна!

 

Пісня

 

 

1-й ведучий. 9 листопада – День української писемності та мови. Це одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено 1997 року за ініціативою Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка.

Свято відзначається щорічно  вшануванням  пам’яті Преподобного Нестора-Літописця.

 

1 Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

 

Учень. Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть

 

Учень. СОЛОВ‘ЇНУ,  БАРВІНКОВУ

 КОЛОСИСТУ- НА  ВІКИ -

 УКРАЇНСЬКУ РІДНУ МОВУ

 В  ДАР ДАЛИ МЕНІ БАТЬКИ

БЕРЕГТИ   ЇЇ,    ПЛЕКАТИ

   БУДУ ВСЮДИ   Й  ПОВСЯКЧАС,-

   БО  Ж  ЄДИНА – ТАК , ЯК  МАТИ,-

   МОВА  В  КОЖНОГО  ІЗ  НАС !

 

Цвіти і смійся, рідне слово!
У серці щирому звучи!
Моя чарівна, рідна мово,
Лети над світом не мовчи!

Пісня «Батьківська мова»

1-й ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

2-й ведучий.  З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

 

КАЗКА ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ  (інсценізація)

На сцені бабуся, хлопчик та дівчинка. 
Хлопчик. Бабусе, розкажи казочку. 
Дівчинка. Так, так, розкажи. 
Бабуся. Ну, добре, слухайте. Багато тисяч років тому 
жила в Україні прекрасна дівчина. Була вона до- 
бра, ласкава, щира й привітна, готова всім допомог- 
ти. А співала так гарно, що, здавалося, то соловейко 
співає. Маленькі діти й молодь прагнули бути з нею 
разом. А вона розповідала діточкам про чудові речі, 
співала їм українські пісні й тим вливала любов 
до України й українського народу. А називалася ця 
красуня УКРАЇНСЬКА МОВА. Жила вона в народі 
нашому й із народом нашим — ніколи не розлучала- 
ся з ним. Дівчина любила писати писанки й роздава- 
ти їх усім. З українською мовою наш народ ріс, розви- 
вався і творив чудову культуру, яку передавали з по- 
коління в покоління аж донині. Україна мала багато 
сусідів. Деякі почали зазіхати на нашу землю. Поча- 
лися війни, вороги поневолювали наш народ, вони 
забороняли українську мову, а нав’язували свою — 
чужу — мову. Український народ розбігався по сві- 
ті, щоб рятувати себе й свою рідну мову. Та чужина 
їх руйнувала ще більше. Свої діти відрікалися від рід- 
ного слова й ставали чужинцями для свого народу. 
З частиною українського народу помандрувала 
й МОВА, шукаючи доброї долі на чужині. 
Голос за сценою. Одного разу потрапила в Америку 
та й побачила маківки церкви.

Мова. Ось тут я відпочину. Дозвольте, священику, 
будь ласка, перепочити в церкві. 
Бабуся. Але священик її не прийняв, бо тут уже 
господарює англійська мова. 
 . 
Голос за сценою. Потрапила МОВА в Польщу. 
Мова. От стоїть хатинка, схожа на нашу, можливо, 
саме тут я знайду людей, які розмовляють укра- 
їнською мовою, та й заспіваємо українську пісню. 
Бабуся. Але там панує польська мова. Не пустили 
її навіть на поріг хати. 
 . Голос за сценою. Пішла МОВА далі. Де не зупинить- 
ся — ніде не приймають. Таким чином дійшла 
МОВА до Московії. Але там те саме: викидають 
із хат українську мову, а надають перевагу російській. 
  Бабуся. Іде, іде МОВА доріжкою й бачить хатинку 
під стріхою, стіни біленькі, а перед нею ростуть 
барвисті квіти. А збоку — садок вишневий. На вер- 
хівці хати гордо стоїть лелека. Як узрів УКРАЇН- 
СЬКУ МОВУ, то заклекотав — наче її привітав. 
Мова. Ось, це, напевно, українська хата, бо лелек 
на Московщині нема — вони люблять Україну. 
(Стукає.) Люди добрі, впустіть до хати перепочити. 
Голос за сценою. Ти, УКРАЇНСЬКА МОВО, нам і тут 
не потрібна.

Мова. Все кругом українське є, а в хату мене, рід- 
ну мову, не впускають. Невже доведеться мені десь 
на світових роздоріжжях загинути? Де ж мені по- 
дітись? Ось відпочину тут, під липою в холодочку. 
Бабуся. Заснула наша дівчина. Аж ось їй сниться: над 
нею літають янголята. Всі повбирані у вишиванки. 
Вони взялися за ручки й, літаючи, співають (звучить 
пісня). І тут вони стали рядочком перед сплячою 
УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ і всі гуртом сказали… 
Янголята. Не журися, МОВО, ми тебе понесемо на на- 
ших крилах до всіх українських дітей цілого світу, бо 
ми є їхніми янголятами-хоронителями й покажемо 
їм твою красу. Українські діти мають добрі й щирі 
серця, і вони тебе, УКРАЇНСЬКА МОВО, приймуть. 
Мова прокинулась, а навколо неї стояв гурт дітей. 
Хлопчик. А що ви тут робите на самоті? 
Мова. Я блукаю світом, шукаю край, у якому люб- 
лять і шанують українську мову. А хто ви такі? 
Дівчинка. Ми хочемо відродити рідну мову. 
Нас уже багато по широкому світі. І тому ми при- 
йшли до тебе, УКРАЇНСЬКА МОВО, щоб тобі до- 
помогти й щоб ти завжди була з нами. 
Разом. УКРАЇНСЬКА МОВО, ми з тобою й не дамо 
тобі загинути та ще й розбудимо любов до тебе 
у тих українських дітей, які від тебе відцурались.

 

Мова. Я ваша мова, дiти, рiдна мова.

З роси й води, з квiток и джерела.

Така, як зiрка нiжна, свiтанкова

На цiй землi завжди жила.

Сама земля мене таку зростила:

Чарiвну, мудру, свiтлу, осяйну.

I хоч мене хотiли розтоптати,

Та я жива і я до вас прийшла,

Щоб вас до зiр далеких пiднiмати

И до сердець не допустити зла.

Із глибини вiкив несу я кожне слово,

І хай воно вам до сердець пливе.

Щоб дiти патрiотами зростали,

Любили край свiй рiдний й берегли.

Щоб ви усi на захист мови стали

І розмовляти правильно могли.

 

Пісня «Українська мова»

 

Учень. Яка ж багата рідна мова!
Ти містиш просто безліч знань!
Тож мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить!
Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати.
І найрідніша нам вона! '
А мову знаючи, здобути
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова
І кривдити її не смій!
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже.
Як правильно у світі жить.
В ній стільки слів, що й не збагнути!
1 приказок, і порівнянь

ПРОМОВА ПРО МОВУ
Моя найкраща в світі мова!
Тож в цьому світі гомінкому
І рідна, й мила над усе.
Я рідну мову пронесу.
Чарівну, ніжну, світанкову!
Як скарб великий і безцінний.
Бо ж поки є вона у нас,
1 відкриває все у ньому:
Народ ми вільний, незборимий,
І велич, радість і красу.
Ми — українці, в добрий час!

МОВА - ДУША НАРОДУ
Так, рідна мова — це душа народу,
Його поезія і пісня, і казки.
Оспівує він нею всю природу,
Несе в своєму серці залюбки.
Бо в ній усе — і рушники з квітками,
І хліб та сіль, як гості на поріг.
Й свята Мадонна — мати з діточками,
І Матір Божа — вічний оберіг.
І верби, що схилилися на воду,
Калини цвіт, дівочий ніжний спів.
Все те найкраще, що в душі народу,
Про що віками мріяв, що любив.
В садку вишневім засміялась хата,
З дитям за руку — мати молода...
О! Мово рідна, щира і багата —
Потрібна, як повітря і вода!
Як хліб і сіль, як росяне світання.
В тобі живуть такі п'янкі слова!
Любов і добрість; трепетне кохання.
Ти вічна, мово, щира і жива!

2-й ведучий. Ми переконалися, що поетичною мовою можна все змалювати й охарактеризувати: чарівні картини природи і людські почуття, найпершу гаму барв та гармонію людських стосунків.
Для кожного народу дорога його мова. Для нас найближчою і найріднішою є українська...

Учень.Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс — лісок — лісочок,
Пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс,
Є іще й барак.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна звідкіля і звідки,
Можна і звідкіль,
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката...
І за все це, мово, дякуєм тобі.
(О. Підсуха)

 

 

ЛЮБІТЬ РІДНУ МОВУ
Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни — Мову, як матір, любіть!

ВЕДУЧА   Українська мова створила українську народну пісню. Вона піднесла мову до чарівних висот, розкривши все її багатство і красу. Мабуть, не існує такого куточка Землі, де б не лунала українська пісня.

ВЕДУЧА  Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.

ВЕДУЧА Думаю, що сьогодні ви відчули, яка красива та мелодійна наша мова. І як важливо знати її, вміти висловлювати свої думки і гарно говорити, щоб вас зрозуміли інші.

 

УЧЕНЬ

Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!

Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг…

Ми звертаємось нині до Бога,

Щоб тобі, мово, він допоміг.

Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна

Рідну мову, як стяг, підняла.

Будь прихильною, Матінко Божа!

Жити праведно в світі навчи!

Щоб світила нам зірка погожа.

Мово рідна моя, не мовчи!

 

 

5 шляхів до серця дитини!

 

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як  вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочаткунеобхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові!

 I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1.     Перед нами діти.

2.     Вони поводять себе як діти.

3.     Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4.     Якщо ми виконуємо свої  батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5.     Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6.     Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7.     Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше - ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:

·         дотик;

·         ласкаві слова;

·         ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» - в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1)   дотик;

2)   слова заохочення;

3)   час;

4)   подарунки;

5)   допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

 

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

 

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені було б приємно, коли ти...». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

 

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

 

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

 

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

Начало формы

Мої заходи.

 Вечір шкільних друзів!!!

Перше вересня 2019!

Андріївські вечорниці

Новий рік 

Останній дзвінок

8 клас

 Просте речення

7 клас

 Узагальнення вивченого про дієслово

5 клас

Повторення вивченого про речення

Головні та другорядні члени речення

Презентації