Вчитель української мови та літератури,заступник директора з виховної роботи Сімак Людмила Василівна: Позакласна робота

Сценарій "Рідна мова чиста, як роса!"

1 Сьогодні у нас свято –

Писемності та мови день,

Вітати поспішаємо завзято,

Вірші складаємо, співаємо пісень.

2 Бажаєм мові процвітати,

Народу, щоб її не забував.

В писемності та мові наша сила.

Як націю єднає нас.

Щоб наша гордість не пропала,

Надії вогник, щоб не згас.

3 Усіх вітаємо зі святом.

Щиросердно зичимо добра.

І хай у світі різних мов багато.

Солов`їна мова в нас одна!

Пісня

1-й ведучий. 9 листопада – День української писемності та мови. Це одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено 1997 року за ініціативою Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка.

Свято відзначається щорічно вшануванням пам’яті Преподобного Нестора-Літописця.

1 Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Учень. Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть

Учень. СОЛОВ‘ЇНУ, БАРВІНКОВУ

КОЛОСИСТУ- НА ВІКИ -

УКРАЇНСЬКУ РІДНУ МОВУ

В ДАР ДАЛИ МЕНІ БАТЬКИ

БЕРЕГТИ ЇЇ, ПЛЕКАТИ

БУДУ ВСЮДИ Й ПОВСЯКЧАС,-

БО Ж ЄДИНА – ТАК , ЯК МАТИ,-

МОВА В КОЖНОГО ІЗ НАС !

Цвіти і смійся, рідне слово!
У серці щирому звучи!
Моя чарівна, рідна мово,
Лети над світом не мовчи!

Пісня «Батьківська мова»

1-й ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

2-й ведучий. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

КАЗКА ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ (інсценізація)

На сцені бабуся, хлопчик та дівчинка.
Хлопчик. Бабусе, розкажи казочку.
Дівчинка. Так, так, розкажи.
Бабуся. Ну, добре, слухайте. Багато тисяч років тому
жила в Україні прекрасна дівчина. Була вона до-
бра, ласкава, щира й привітна, готова всім допомог-
ти. А співала так гарно, що, здавалося, то соловейко
співає. Маленькі діти й молодь прагнули бути з нею
разом. А вона розповідала діточкам про чудові речі,
співала їм українські пісні й тим вливала любов
до України й українського народу. А називалася ця
красуня УКРАЇНСЬКА МОВА. Жила вона в народі
нашому й із народом нашим — ніколи не розлучала-
ся з ним. Дівчина любила писати писанки й роздава-
ти їх усім. З українською мовою наш народ ріс, розви-
вався і творив чудову культуру, яку передавали з по-
коління в покоління аж донині. Україна мала багато
сусідів. Деякі почали зазіхати на нашу землю. Поча-
лися війни, вороги поневолювали наш народ, вони
забороняли українську мову, а нав’язували свою —
чужу — мову. Український народ розбігався по сві-
ті, щоб рятувати себе й свою рідну мову. Та чужина
їх руйнувала ще більше. Свої діти відрікалися від рід-
ного слова й ставали чужинцями для свого народу.
З частиною українського народу помандрувала
й МОВА, шукаючи доброї долі на чужині.
Голос за сценою. Одного разу потрапила в Америку
та й побачила маківки церкви.

Мова. Ось тут я відпочину. Дозвольте, священику,
будь ласка, перепочити в церкві.
Бабуся. Але священик її не прийняв, бо тут уже
господарює англійська мова.
.
Голос за сценою. Потрапила МОВА в Польщу.
Мова. От стоїть хатинка, схожа на нашу, можливо,
саме тут я знайду людей, які розмовляють укра-
їнською мовою, та й заспіваємо українську пісню.
Бабуся. Але там панує польська мова. Не пустили
її навіть на поріг хати.
. Голос за сценою. Пішла МОВА далі. Де не зупинить-
ся — ніде не приймають. Таким чином дійшла
МОВА до Московії. Але там те саме: викидають
із хат українську мову, а надають перевагу російській.
Бабуся. Іде, іде МОВА доріжкою й бачить хатинку
під стріхою, стіни біленькі, а перед нею ростуть
барвисті квіти. А збоку — садок вишневий. На вер-
хівці хати гордо стоїть лелека. Як узрів УКРАЇН-
СЬКУ МОВУ, то заклекотав — наче її привітав.
Мова. Ось, це, напевно, українська хата, бо лелек
на Московщині нема — вони люблять Україну.
(Стукає.) Люди добрі, впустіть до хати перепочити.
Голос за сценою. Ти, УКРАЇНСЬКА МОВО, нам і тут
не потрібна.

Мова. Все кругом українське є, а в хату мене, рід-
ну мову, не впускають. Невже доведеться мені десь
на світових роздоріжжях загинути? Де ж мені по-
дітись? Ось відпочину тут, під липою в холодочку.
Бабуся. Заснула наша дівчина. Аж ось їй сниться: над
нею літають янголята. Всі повбирані у вишиванки.
Вони взялися за ручки й, літаючи, співають (звучить
пісня). І тут вони стали рядочком перед сплячою
УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ і всі гуртом сказали…
Янголята. Не журися, МОВО, ми тебе понесемо на на-
ших крилах до всіх українських дітей цілого світу, бо
ми є їхніми янголятами-хоронителями й покажемо
їм твою красу. Українські діти мають добрі й щирі
серця, і вони тебе, УКРАЇНСЬКА МОВО, приймуть.
Мова прокинулась, а навколо неї стояв гурт дітей.
Хлопчик. А що ви тут робите на самоті?
Мова. Я блукаю світом, шукаю край, у якому люб-
лять і шанують українську мову. А хто ви такі?
Дівчинка. Ми хочемо відродити рідну мову.
Нас уже багато по широкому світі. І тому ми при-
йшли до тебе, УКРАЇНСЬКА МОВО, щоб тобі до-
помогти й щоб ти завжди була з нами.
Разом. УКРАЇНСЬКА МОВО, ми з тобою й не дамо
тобі загинути та ще й розбудимо любов до тебе
у тих українських дітей, які від тебе відцурались.

Мова. Я ваша мова, дiти, рiдна мова.

З роси й води, з квiток и джерела.

Така, як зiрка нiжна, свiтанкова

На цiй землi завжди жила.

Сама земля мене таку зростила:

Чарiвну, мудру, свiтлу, осяйну.

I хоч мене хотiли розтоптати,

Та я жива і я до вас прийшла,

Щоб вас до зiр далеких пiднiмати

И до сердець не допустити зла.

Із глибини вiкив несу я кожне слово,

І хай воно вам до сердець пливе.

Щоб дiти патрiотами зростали,

Любили край свiй рiдний й берегли.

Щоб ви усi на захист мови стали

І розмовляти правильно могли.

Пісня «Українська мова»

Учень. Яка ж багата рідна мова!
Ти містиш просто безліч знань!
Тож мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить!
Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати.
І найрідніша нам вона! '
А мову знаючи, здобути
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова
І кривдити її не смій!
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже.
Як правильно у світі жить.
В ній стільки слів, що й не збагнути!
1 приказок, і порівнянь

ПРОМОВА ПРО МОВУ
Моя найкраща в світі мова!
Тож в цьому світі гомінкому
І рідна, й мила над усе.
Я рідну мову пронесу.
Чарівну, ніжну, світанкову!
Як скарб великий і безцінний.
Бо ж поки є вона у нас,
1 відкриває все у ньому:
Народ ми вільний, незборимий,
І велич, радість і красу.
Ми — українці, в добрий час!

МОВА - ДУША НАРОДУ
Так, рідна мова — це душа народу,
Його поезія і пісня, і казки.
Оспівує він нею всю природу,
Несе в своєму серці залюбки.
Бо в ній усе — і рушники з квітками,
І хліб та сіль, як гості на поріг.
Й свята Мадонна — мати з діточками,
І Матір Божа — вічний оберіг.
І верби, що схилилися на воду,
Калини цвіт, дівочий ніжний спів.
Все те найкраще, що в душі народу,
Про що віками мріяв, що любив.
В садку вишневім засміялась хата,
З дитям за руку — мати молода...
О! Мово рідна, щира і багата —
Потрібна, як повітря і вода!
Як хліб і сіль, як росяне світання.
В тобі живуть такі п'янкі слова!
Любов і добрість; трепетне кохання.
Ти вічна, мово, щира і жива!

2-й ведучий. Ми переконалися, що поетичною мовою можна все змалювати й охарактеризувати: чарівні картини природи і людські почуття, найпершу гаму барв та гармонію людських стосунків.
Для кожного народу дорога його мова. Для нас найближчою і найріднішою є українська...

Учень.Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс — лісок — лісочок,
Пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс,
Є іще й барак.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна звідкіля і звідки,
Можна і звідкіль,
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката...
І за все це, мово, дякуєм тобі.
(О. Підсуха)

ЛЮБІТЬ РІДНУ МОВУ
Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни — Мову, як матір, любіть!

ВЕДУЧА Українська мова створила українську народну пісню. Вона піднесла мову до чарівних висот, розкривши все її багатство і красу. Мабуть, не існує такого куточка Землі, де б не лунала українська пісня.

ВЕДУЧА Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.

ВЕДУЧА Думаю, що сьогодні ви відчули, яка красива та мелодійна наша мова. І як важливо знати її, вміти висловлювати свої думки і гарно говорити, щоб вас зрозуміли інші.

УЧЕНЬ

Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!

Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг…

Ми звертаємось нині до Бога,

Щоб тобі, мово, він допоміг.

Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна